Японія подарувала світові неповторне, цілком самобутнє мистецтво та ремесла – вони відшліфовувалися століттями, ввібрали у себе досвід найкращих майстрів та притаманне Країні Вранішнього Сонця тяжіння до довершеності. Предмети японського мистецтва відображають дух цієї країни та ментальність її жителів, у цих витворах Ви побачите безмежну любов до природи, бажання досягти Ідеалу та глибоку філософію пізнання. Однак, найголовніше в тому, що японці вміють творити мистецтво абсолютно зі всього, починаючи з письма і закінчуючи дарами природи!
Особливості японської каліграфії
Мистецтво каліграфії Японія запозичила з Китаю ще у V столітті і значно вдосконалила у XVII-XIX століттях, коли почали з’являтися так звані «декоративні» стилі письма, які використовували, в першу чергу, для створення театральних афіш. Японська каліграфія носить назву сьодо – «шлях письма». Це мистецтво вивчають у молодшій школі і на профільних факультетах університетів. Існує чимало стилів японської каліграфії, наприклад, кайсьо, який тяжіє до друкованого письма, гьосьо з його витонченими і плавними лініями, скоропис сосьо, який можуть прочитати лише добре навчені каліграфії люди. Цей вид японського мистецтва потребує неймовірної концентрації, адже у творця є лише один шанс створити пензлем шедевр – помилки недопустимі, виведені лінії не можуть бути виправлені!
Живопис сумі-е
Японський стиль живопису по-своєму унікальний – на ньому залишила відбиток географічна ізольованість країни та особливі природні фактори. Японці навчилися милуватися красою природи і передавати цю красу на папері, розуміючи, що вона може щезнути в будь-яку мить, щойно біля берегів виникне тайфун чи земля задвигтить від землетрусу. В японському живописі, як і в каліграфії, на першому місці – досконале виведення ліній. Крім того, йому притаманний мінімалізм у кольорах – монохромний пейзаж може бути розбавлений однією рожевою квіточкою чи зеленим листочком. Для малювання використовують туш, а не фарби.
Відома техніка монохромного малюнка на рисовому папері називається сумі-е. Цей стиль практикували буддійські ченці, використовуючи його як дзен-вправу – концентрація на лініях і рухах під час малювання стає чудовим способом медитації. Сюжети малюнків найчастіше присвячені квітам і птахам, а основу техніки складають чотири мазки, кожен з яких має свою назву - «бамбук», «хризантема», «сливова гілочка» і «дика орхідея». Вдосконалювати мазки можна все життя, щоб довести до ідеального виконання. При цьому картини за технікою сумі-е малюють одразу, без ескізів, а головне під час створення шедевру – натхнення.
Природа як мистецтво: ікебана й бонсай
Відома у всьому світі ікебана, мистецтво створення квіткових композицій, виникла в VI-VII ст. і спочатку була буддійським ритуалом. Зараз у Японії існують різні школи ікебани, витвори яких відрізняються за стилем і філософією створення букетів. На відміну від західних традицій, японська ікебана – це не довільне поєднання великої кількості квітів в одну композицію, а особливе аранжування квітів, де пагони і листки прикрашають лише кількома бутонами. Не менш важливу роль в композиції відіграє контейнер, ваза. При створенні ікебани майстри повинні дотримуватися гармонії аранжування, «розмовляти» з кожною квіткою, враховувати її характер, форму та вигини. Головне завдання такого витвору – відображати форми природи і возвеличувати її красу.
Мистецтво бонсай Японія запозичила з Китаю, де понад тисячу років тому карликові дерева вважалися розкішним подарунком у колі знаті. Ціль цього мистецтва – створення мініатюрного, але реалістичного дерева чи навіть цілого саду. Щоб виростити бонсай, можуть бути використані будь-які породи дерева. Отримані в результаті «карликові» рослини – результат кропіткої роботи майстра, а не плід генетики. Таким чином, бонсай – це поєднання садівництва і мистецтва. Кожен, хто докладе зусиль і навчиться творити такі шедеври, може отримати вдома цілий мініатюрний сад чи ліс, щоб медитувати чи просто безкінечно милуватися красою природи, яка зовсім близько.
Японський фарфор
Практично кожна країна може похвалитися своїми традиціями гончарного мистецтва або створення фарфорового посуду. Японія – не виняток. Фарфор тут почали виготовляти з XVII століття, а найпопулярнішими техніками стали імарі та какіемон - вироби цих стилів користувалися неабияким попитом у Європі в XVIIІ-ХІХ ст. За багато років фарфор імарі та какіемон трансформувався і пережив чималі зміни, але основною його характеристикою залишається яскраве оформлення – посуд притягує погляд барвистими візерунками, реалістичними сценами з життя, зображеними на ньому, та притаманною японському мистецтву плавністю ліній. Найчастіше для розпису використовують синій, червоний, зелений, жовтий та чорний кольори, які створюють дивовижне поєднання на білому фоні.
Нецке - фігурки-талісмани
Говорячи про мистецтво Японії, не можна оминути увагою нецке – символічні різьблені фігурки, які почали виготовляти з дерева та слонової кістки ще в XVI ст. Спочатку ці фігурки використовувалися як брелки для ключів чи прикраси для кімоно, та пізніше почали виконувати роль своєрідних талісманів. Вважається, що нецке приносять своїм власникам здоров’я, успіх, щастя тощо – кожна фігурка має своє особливе значення. Наприклад, жаба з монетою у роті вважається символом багатства, дракон охороняє дім від нечисті, а фігурка бога вітру Футена приносить мандрівнику удачу в подорожі. Існує чимало видів нецке, залежно від смислового навантаження та матеріалу виготовлення, але всі їх об’єднує єдине – дивовижна витонченість форми і реалістичність, точність посилу.
Традиційні японські віяла
Японія перейняла мистецтво виготовлення віял з Китаю та Кореї ще в VI-VII ст. Спочатку віяла виконували роль предметів мистецтва, але пізніше їх стали широко використовувати у повсякденному вжитку, під час вистав кабукі і навіть у бойовому мистецтві. Існують два види японських віял – розкладні та круглі (інша назва - утіва). Розкладні віяла добре знайомі нам усім – це паперова чи тканинна основа, яка натягнута на дерев’яні чи бамбукові палички, - при потребі такий виріб складається в «палицю» довжиною близько 20 см, котру зручно носити з собою.
Віяла утіва мають овальну форму і не складаються. Вони слугують невід’ємним атрибутом спекотного літа та одним з обов’язкових сувенірів з Японії, адже такі виготовляють тільки тут.
Ласкаво просимо на борт!
